Нещодавно одне з передових бізнесових видань опублікувало думки про необхідні складові ДНК українського підприємця для побудови здорової економіки.
«Кожен талановитий 16-річний українець має думати про можливість стати підприємцем. Українці = підприємці».
У своїй роботі ми часто задаємося питанням масштабування наш програм та збільшення залученої нашими програмами аудиторії.
«Кількість охочої молоді залежить від того, скільки ми про це говоримо із 16-річними. Наскільки ці знання та натхнення входять у їхні думки, ..скільки вони бачать перед собою привабливих прикладів. ..розвиток особистої мережі кожного студента до 200–300 ділових звʼязків. Коли це помножити на 200 000 студентів, це сила, це потужний актив для студента та української бізнес-спільноти».
Ми запитали у представника одної з організацій-партнерів Pochatok Space Максима Пучкова, наскільки думки про розвиток підприємницького духу та бізнес моделей, озвучені у нещодавній публікації Forbes.ua, резонують з потребами української молоді.
Голова ГО «Східна Мавка» каже: «Mені здається трохи хибним фокусувати увагу підлітків на тому, що вони мають ставати підприємцями і робити бізнес.
Тут лаконічніше буде меседж “Ставай спеціалістом та вчи інших” — тобто: можна стати спеціалістом в будь чому і заробляти гроші в першу чергу для себе. І відповідно зі збільшенням клієнтів людина буде змушена найняти собі в команду співробітника, який закриє потребу в виконанні роботи, на яку у неї чи нього вже не буде часу, щоб цим займатись особисто. А це вже органічно створений бізнес з робочими місцями.
Підліткам все потрібно спрощувати, бо “підприємництво” та “стартап” звучить складно, та й асоціативно згадується вузький сектор як у випадку зі стартапами — це ІТ сектор».
Скажи студенту училища на Спеціальності “зварювальник”, що потрібно робити бізнес та стартапи. А може сказати: “Ставай спеціалістом та вчи інших?”
Ми також запитали думки колег з одної з ветеранських ГО про їх пріоритети у питанні розвитку підприємництва серед ветеранів.
Серед загальних потреб вони виділяють:
- Розширення ринків збуту
- Експорт ветеранських товарів та послуг
- Супровід, який регулярно спонукає ветеранів-підприємців рухати свій бренд на зовнішні ринки, розширювати клієнтську базу та мережу партнерів
- Зниження навантаження на державу та соціальні служби через розвиток самозайнятості та малого бізнесу.
«Кількість ветеранів, тих, що отримали поранення, не стоїть на місці. Працювати на “простих роботах” на 6 000 – 16 000 грн після зарплат у 50 000 грн», — пояснює один ветеран-підприємець: «не сильно хочеться».
Максим Пучков додає: «Стажування у великих компаніях — це круто, але тільки одиниці студентів пройдуть по вимогах. Для студента кращий старт — це мікро та малий бізнес. Всі розуміємо, що у такого бізнесу немає фінансового ресурсу наймати студентів, а за ідею не кожен піде, тому потрібна організація яка буде мостиком між студентами різного напрямку та мікро/малим бізнесом. Ця організація і буде покривати заробітну плату за рахунок донорства та держнадходжень. По суті потрібна організація, яка за масштабом охоплення не буде уступати Центру зайнятості».
А колеги з ГО звертають увагу, що фокус ветеранських стартапів має бути на працевлаштуванні побратимів. Такий підхід дозволяє випрацювати звичку піклування про своїх та покращує соціалізацію як ветерана-підприємця, так і ветерана-співробітника.
Человек чисто в себя не уходит, в проблемы своей семьи, но думает и о “соседе”
Український ветеран-підприємець
Хто підтримає чи вже підтримує такі програми?
Для реалізації таких програм вже зараз в Україні:
- Гранти
- Програми від державного Управління праці та соціального захисту населення, що надають компенсацію заробітної платні такому найнятому працівнику мінімум на один рік
Також донором може бути великий бізнес, який отримує галочку в медійному плані за допомогу студентам та економіці та отримає кваліфіковані кадри які матимуть необхідний досвід.